Русаков Сергій Сергійович, аспірант кафедри культурології На-ціонального педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (Київ, Україна).
Ціннісно-світоглядна парадигма популярної культури
Ціннісно-світоглядна парадигма популярної культури
Культура рубежу ХХ-ХХІ століття відзначається появою ряду нових особливостей і розвивається у рамках якісно нової парадигми. Тому сьогодні є нагальна потреба в інтенсивній філософській рефлексії сучасної культури, визначення її основних характеристик тощо. Культура рубежу ХХ-ХХІ століття є важливою складовою сучасної інформаційної цивілізації, виражає її сутність і тісно взаємопов’язана з нею.
У науковій дослідницькій традиції між поняттями «популярної» і «масової» культури довгий час не проводились розмежування. Лише починаючи з 80-х років XX століття, коли, внаслідок зміни соціокультурних парадигм, суспільство доби Постмодерн актуалізувало ідею конвергенції елітарної та масової типів культур, поняттю популярної культури як нової парадигми культурного розвитку, що володіє самостійним смисловим наповненням, стали приділяти більше уваги. Але це притаманно більше світовій культурологічно-філософській думці. В українському та російському науковому дискурсі залишилось домінуючим поняття «масова культура» і досі відсутнє є чітке розмежування цих понять і вони часто виступають синонімами, народжуючи, таким чином, проблему семантичної підміни двох понять.
Світоглядно-ціннісні зміни кінця 70-90 років ХХ століття призвели до спростування усталеного розмежування на дві культури і формування феномену популярної культури, який враховує сучасні реалії, що базуються на новому розумінні культури. Твори популярної культури виражають сутнісні тенденції у світорозумінні людини та в той же час самі формують культуру, ціннісні орієнтації. Провадячи рефлексію популярної культури, зауважимо те, що новий тип культури звертає увагу на принципи та засоби, які ігнорувались попередньою культурною традицією. Серед них назвемо розваги як простір для переосмислення смислів та досвіду, езотерика як вираження нового типу світосприйняття, римейк як реконструкція загальнолюдських смислів тощо. Застосовуючи прийоми інтерактивних практик, візуалізації, розваги, абсурду тощо сучасна людина здатна осягати буття, є вільною у власному вираженні думок. І важливим, на нашу думку, позицією популярної культури є те, що вона дозволяє все перераховане вище не використовуючи усталені схеми, стереотипні моделі, зразки тощо, вона є відкритою для нових концепцій.
Популярна культура – це культура, що склалась наприкінці ХХ століття та в якій нові ціннісно-світоглядні парадигми втілили свою специфічну мову, форму вираження під впливом новітніх інформаційних технологій, візуалізації.
Цікавою є стаття П.Кірічка, який пише, що духовна культура і масова інформація знаходяться в такому тісному взаємозв'язку, що іноді нагадують сіамських близнюків. На нашу думку, популярна культура рубежу ХХ-ХХІ століття і включає в себе саме ці два компоненти. І хоча російський дослідник говорить, що вони сприяють виникненню медіакультури, ми б поставили акцент наступним чином: сумою культури і інформації є популярна культура (в той же час вона є ширшим поняттям, ніж медіакультура). Інформація як одна з головних цінностей сьогодні та культура (маскультура) як інструмент. «Духовна культура затребує і адсорбує масову інформацію. Масова інформація розширює і поглиблює поле духовної культури. Духовна культура індукує і «аксіологізує» масову інформацію. Масова інформація динамізує і верифікує духовну культуру», – пише П.Кірічьок у статті в журналі «Питання культурології» («Вопросы культурологии».
Теорія Джонсона полягає в твердженні, що популярна культура за останні тридцять років стала більш інтелектуальною, її рівень став вищим, тому вона покращує суспільство, продукуючи нові тренди і ідеї. Він виступає проти сприйняття популярної культури, як такої, що морально розкладає суспільство і є чинником його деградації. Він оспорює даний припис, хоча не поспішає робити висновок, що вона стала вищою за традиційну культуру.
Джонсон не зупиняється на звичайному розумінні сучасної культури лише як нового рівня розвитку людства. У своєму дослідженні провадячи дискусію на високому, але, на жаль, не завжди на достатньому рівні, він показує, що поп-культура сприяє розвиткові інтелектуальної майстерності людини. Він свідомо відтворює ситуацію, яка показує як шоу типу «Доктор Хауз» та ігри типу «Sims» сприяють розвиткові колективних когнітивних навичків та економічного процесу.
Популярна культура містить ціннісний універсум, який затребуваний сьогоднішньою інформаційно-інтелектуальною добою. На відміну від масової, популярна культура орієнтована на створення такої форми, яка відповідає потребам людини і здатна не тільки актуалізувати традиційні смисли культури, оновлюючи їх, але й адаптувати для розуміння складні наукові світоглядні парадигми сучасного буття. Популярна культура звертається до естетики повсякденності як головної екзистенційної цінності для індивідів та вияву в ній естетики трансцендентності. Внаслідок соціально-наукового, культурно-технічного прогресу відбувся перехід на яскраві враження від святковості та карнавальності безтурботної екзистенції.
Зауважимо, що кожне суспільство на будь-якій стадії свого розвитку робить, окрім основних, побічні культурні продукти. Інформаційне суспільство не є виключенням з правил. Воно видає в публічну сферу у вигляді побічного продукту також і асиметричну інформацію (термін Дж. Стігліца). Незважаючи на позитивність і цінність популярної культури для суспільства і окремої людини, кожен з ї проявів поп-культури має і свій анти прояв, який уже характеризується не позитивним характером впливу на суб’єкта, а навпаки, негативним. Отже ці «побічні ефекти» формують деяку сукупність, яка утворює інший бік популярної культури, принципово протилежний до її первинних особливостей.
