Денисенко Юлія Миколаївна, аспірантка кафедри культурології Харківскої державної академії культури (Харків, Україна).
«Міфотворчі вияви діячів української діаспори ІІ половини ХХ століття»
Творчість діячів української діаспори ІІ половини ХХ століття має яскраво виражений міфологізований образ України-Батьківщини, це блискуче віддзеркалюється у творчості письменників української діаспори – Є. Маланюка, І. Багряного, Т. Осьмачки, І. Барки та багатьох інших. Міфологічний образ України-Батьківщини постає співзвучним та ідентичним міфу про Атлантиду чи Едем – це найкраще місце в світі, прабатьківщина людства чи народу (наприклад: українського народу), що десь загубилася і тепер її зовсім не існує чи треба шукати і докласти на пошуки не мало зусиль. Традиція асоціювати Україну з Атлантидою чи Едемом є доволі тривалою.
- В релігії того чи іншого суспільства по-своєму відображається життєвий досвід людей, зберігається система емоційно-образних уявлень і переживань, норм людського буття. Однак, як релігія так і міфологія виступають засобом соціальної регламентації та регулювання, засобом збереження та упорядкування традицій, звичаїв і обрядів [1, с 31-32]. Так і міфологізований образ України/Атлантиди/Едему є своєрідним виявом соціального регулювання та регламентації, певним засобом збереження національної традиції у іноетнічному просторі (на чужині).
- Деякі науковці вважають, що має існувати певна «національність завдяки землі». Народ котрий залишається на рідній землі і продовжує її обробляти, зберігає свою національність набагато легше. Навпаки, народ, який іде з рідної землі й оселяється, хоча б і в прекрасних умовах, на чужині, навряд чи збереже свої національні особливості (наприклад: українці, що переселяються за межі України та стають українською діаспорою). Та слід зауважити, що ці «національні особливості» (національні традиції), не відмирають, а перероджуються, інфільтруючись у менталітеті переселеного корінного населення (діаспори). Таким чином, шляхом руйнації і синтезу світоглядних елементів відбувається формування нової ідеологічної системи [1, с 35]. Саме таким шляхом формується у загальній діаспорній свідомості міфологізований образ України-Батьківщини, як Атлантиди/Едему/Прабатьківщини.
- Паростки міфу про Україну, як Атлантиду чи Едем знаходимо у кінці ХVIIIпочатку ХІХ століття – з записок мандрівників – «Україна поставала благословенним краєм патріархальної ідилії, привабливої для просвіченого анахорета, що втішається невибагливим життям посеред розкішної природи в оточенні простодушних аборигенів». [2, с 36].Популярність створеного українознавцями і письменниками образу «мальовничої України» стала ще більше завдяки живописцям. Відомий російський та український вчений В. Осиповський на початку ХХ століття наголошує – що ідеалізація українського життя стає літературною традицією. В результаті міф про Україну – «скорочений Едем» - в російській романістичній традиції набув свого довершеного вигляду [2].
- Діаспорна культурологічна думка мала формувати свій «історичний міф». Під «історичним міфом» мається на увазі картина або концепція історичного минулого, покликана обґрунтувати актуальні потреби того чи іншого стану, нації, політичного режиму щодо їхнього місця і ролі в суспільстві. Українські патріоти розробляли схему окремого етногенезу свого народу в категоріях середньовічної історичної думки. Українці при цьому ототожнювалися з якимись відомими біблійними або літописними предками. Тоді як діячі української діаспори виводили «історичний міф» з міфологічного відчуття втраченності України, як Прабатьківщини.ток 19 століття - з 1111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111
- На сучасному науковому рівні обумовлюють існування міфу-образу України/ Атлантиди/ Едему. Зазначений міф класифікується у межах «вторинної міфології» і є «вторинним міфом» - це класична дисипативна структура, що існує і відтворюється за умови постійного інформаційного обміну з соціокультурним середовищем, яке підтримує внутрішню впорядкованість нового міфу (низьку ентропію) через посилення безладдя в зовнішньому середовищі (соціокультурному просторі) [3, с 6]. В межах «вторинної міфології» міф України/ Едему/ Атлантиди можливо структурувати у концепції.«Живої Землі». Це є фактором відтворення «приватної» релігійності, формують містичну (езотеричну) картину світу, дистанційовану від реально функціонуючих і наукової і релігійної картини світу, набувають ознак нової утопії [4, с 7]. Існування та функціонування в загальній діаспорні свідомості міфологізованого образу України є поза релігійним та поза науковим, а локалізується у екзистенційному просторі.
Образ України/ Атлантиди/ Едему існував не тільки в поглядах української діаспори, а побутував у наукових колах ще в ХVIIIта ХІХ столітті. Існування подібної міфологеми України пов’язано з творенням національного «історичного міфу» в українській діаспорі. Сучасні наукові дослідження обумовлюють існування міфологічного виміру образу України в культурологічній думці української діаспори у межах «вторинної міфології».
Література
- Історія релігії в Україні : Навчальний посібник / [ред. А. М. Колодного, П. Л. Яроцького].– К.: Знання, 1999. – 735 с.
- Кравченко В. Нариси з української історіографії епохи національного відродження(друга половина XVIII – середина ХІХ ст.) / В. В. Кравченко. – Х.: Основа, 1996. – 296 с.
- Щедрін А. Т. «Вторинна» міфотворчість як соціокультурний феномен : (проблеми релігієзнавчо-культурологічного аналізу) : Монографія / А. Т. Щедрін. – Х.: ХДАК, 2007. – 430 с.
- Щедрін А. Культурно-релігієзнавчі виміри «вторинної міфотворчості» : автореф. дис. на здобуття наук ступеня доктора культурології : спец. 26.00.01 «Теорія та історія культури» / А. Т. Щедрін – Х., 2008. – 40 с.
