Шейко Василь Миколайович, доктор історичних наук, ректор Харківської державної академії культури (Харків, Україна).
«Культурологічні трансформації в сучасному інформаційному просторі»
Культурологія є однією із наймолодших галузей наукових знань. Саме вона інтегрує багатопредметність, що синтезується в багатомірній та оновленій концепції і методології. Адже в сучасному інформаційному суспільстві культурологія разом з освітою, науковими дослідженнями та іншими сферами соціальної та виробничої інфраструктури стає одним із стратегічних факторів економічного й соціального прогресу.
Проблеми пошуку свого місця у світовому культурному просторі, формування національно орієнтованих підходів у внутрішній та зовнішній культурній політиці є особливо актуальними й для України, яка стала в 1991 р. незалежною державою. Розширення відкритості України призвело до посилення її залежності від культурно-інформаційних процесів, що відбуваються у світі, насамперед таких, як:
- глобалізація культурологічного розвитку та культурної індустрії;
- комерціалізація культурної сфери, посилення залежності культури від великих фінансових інвестицій;
- зближення “масової” та “елітарної” культур;
- розвиток сучасних інформаційних технологій і світових комп’ютерних мереж;
- стрімкий ріст обсягу інформації та швидкості її передачі;
- зниження значення національної специфіки у світовому інформаційно-культурному обміні тощо.
Глобалізація до початку ХХІ ст. в сучасному інформаційному культурологічному просторі перестала бути тільки предметом теоретичних дискусій і політичних баталій. Вона стала соціальною реальністю. Чинниками її прискорення були такі явища, як: інтенсифікація трансграничних економічних, політичних, соціальних і культурних зв’язків; події, що настали після завершення холодної війни; трансформація світової економіки, що пояснюється анархією фінансових ринків; тріумф американської системи цінностей, забезпеченої комбінацією неліберальної економічної програми з програмою політичної демократизації; ортодоксальна ідеологія, що наполягає на цілком логічній і неминучій кульмінації могутніх тенденцій ринку; технологічна революція з численними соціальними наслідками; нездатність національних держав розв’язати глобальні проблеми (культурологічні, демографічні, екологічні, прав людини, поширення ядерної зброї та ін.).
Таким чином, власне глобалізацію можна розглядати як мегатенденцію культурологічних асиміляцій, яка виявилася в універсальній неоліберальній доктрині.
Для сучасного світу глобалізаційної цивілізації найбільшу складність становить управління світоглядними конфліктами, що пронизують кожну релігію й кожну культуру. Існуючі культурологічні трансформації зумовлюють нову якість міжкультурної комунікації, де принципи взаємодії можна звести до простих і зрозумілих гасел та сформулювати таким чином:
- учасники міжкультурної комунікації мають сприймати один одного як рівноправні сторони, позбавлені будь-якого почуття власної переваги;
- вести діалог, або полілог, слухаючи один одного уважно, ретельно з’ясовуючи аргументи;
- навчитися обмежувати себе та відмовляти собі багато в чому;
- вміти починати, при потребі, з нуля, укладаючи новий тип взаємовідношень між рівними сторонами.
Вчені пропонують розв’язувати проблему глобального управління на основі широкої трансформації культурологічної програми, що враховує багатомірний характер глобалізації та дозволяє розмежовувати сфери дії ефективних ринкових механізмів і сфери колективних – міжнародних – дій, спрямованих на збереження загальнолюдського надбання й вирішення гуманітарних питань.
У зв’язку з вищевикладеним з усією гостротою перед людством постає культурологічна проблема співвідношення ціннісних систем. І якщо подивитися на глобалізацію з точки зору співвідношення та взаємодії ціннісних систем, то, передусім, слід відзначити, що в сучасному світі зі зростаючими тенденціями до інтеграції та діалогу дедалі більшої значущості набуває питання про повноцінне розуміння людей, які представляють різні за формою та змістом уявлення про культуру мислення, цінностей та поведінки. Питання про можливість або неможливість кроскультурної комунікації, виникаючі у зв’язку з нею проблеми втрати частини значень і смислів при контакті представників різних культур, має бути інтерпретоване як питання про конфлікт ідентичностей. Інакше кажучи, природним чином виникає ситуація нерозуміння між представниками різних культур. І це нерозуміння віддзеркалюється передусім в національних, релігійних, професійних та організаційних сферах соціуму.
Важливішою умовою міжкультурної трансформації етносів є особливості їх ціннісних світів, співвідношення між їх ціннісними системами. При цьому глобальні соціально-історичні обставини, в які волею долі “поставлені” ті або інші етносуб’єкти, практично не залежать від них і одночасно суттєво визначають їх відносини. Крім того, ці культурологічні відносини можуть свідомо регулюватися людьми й пов’язані з їх власним вибором: жити в мирі та дружбі або у ворожнечі та злості. Для подолання конфліктності й напруженості між різними етнонаціональними спільностями велике значення має об’єктивне й точне знання ціннісних систем відповідних спільностей, якісне й кількісне співвідношення між такими культурологічними системами.
Помилково вважати, що культурологічна глобалізація є лише поширенням західної масової культури, насправді має місце взаємопроникнення та змагання культур. Нав’язування стандартів західної культури в тих національних державах, де особливо сильні історико-культурні традиції, приводить до етнокультурного підйому, який рано чи пізно виявиться в посиленні національних суспільних ідеологій. При цьому держави, які мають слабкі “корені” культурних традицій в силу характеру своєї історії, переживають сучасну кризу суспільної свідомості набагато слабше. Взаємодія локальної та глобальної культур в результаті відбувається через переробку культурних інновацій і пристосування їх “під себе”, при цьому поріг сприйняття новацій цивілізаційною системою визначається традиціоналізмом даного суспільства.
Аналізуючи цей аспект проблеми, слід зазначити, що ядро кожної культури має високий імунітет, опирається проникненню та впливу інших культур. Крім того, уніфіковані норми, стандарти і правила, котрі сформувалися в межах західної культури та цивілізації, в глобальному масштабі поширюються відносно легко. Це пояснюється обставинами, при яких загальновизнані західні структури, інститути, стандарти і правила виростають на базі суми технологій, яка історично склалася, що завжди передбачає наявність ідентичних раціональних механізмів управління, раціональної діяльності та раціональних організаційних форм. У тих випадках, коли йдеться про високоадаптаційні культури, наприклад японську, корейську, китайську, процес модернізаційних перетворень відбувається, як правило, не просто безболісно, а навіть з певним прискоренням.
Вищезазначене дозволяє дійти висновку про те, що в інформаційному суспільстві трансформаційні процеси в епоху глобалізації (в культурологічному аспекті) мають мінімум дві тенденції: з одного боку, це зміна традиційного укладу життя людини, з іншого, стимулюються адаптаційні захисні механізми культури. Одночасно, цей процес іноді, залежно від типу й рівня розвитку країни, набуває гостро конфліктного характеру.
Таким чином, в інформаційному просторі в сучасному світі глобалізаційних цивілізаційних перетворень, що привели до формування інформаційного суспільства, культурологія стає домінантою, визначаючою сучасний і майбутній розвиток людства. При цьому культурологічні трансформаційні процеси набувають під час своєї еволюції суперечливого характеру. Активізується як процес становлення нового глобалізаційного типу культури, так і карколомного розвою її національних форм. Рівень і ступінь розвитку культурологічних процесів в сучасному інформаційному просторі визначає сучасне й майбутнє буття земної цивілізації.
