Туренко Вікторія Вікторівна, к. ф. н., доцент Інституту політології та права НПУ Шаповалова Тамара Вікторівна, старший викладач Донецького інституту соціальної освіти Гуманізація і гуманітаризація освіти та духовний розвиток особистості
Макс Шелер стверджує, що «освіта не є навчальною підготовкою до чогось, до професії, до спеціальності, до якогось роду виробництва. Навчальна підготовка не має зовнішніх цілей. Освіта існує лише для творення благородної людини» [6; 31 – 32]. Відомий вислів, що освіта для нас є тим, що залишається в нас навіть тоді, коли ми забуваємо щось конкретне з навчальних програм.
Що ж таке може залишитися в нас, коли ми раптом забудемо якісь дату, формулу, граматичне правило? Наша людяність, наша гуманність, наше милосердя, добро в серці, душі. Їх людина набуває протягом всього життя, протягом отримання освіти.
Інститут освіти в суспільстві разом з такими інститутами соціалізації як сім`я, церква, ЗМІ покликані формувати і соціально, і морально здорову особистість. Проте, останнім часом в Україні спостерігається дисфункціональність інститутів соціалізації, невиконання ними своїх функцій, що не тільки негативно позначається на соціалізації молодого покоління, а може стати механізмом формування девіацій.
Соціальну організацію і духовне підґрунтя в сучасному українському суспільстві, на думку В. П. Андрущенка, можуть винести на своїх плечах дві особистості: духовна особа(священнослужитель) і вчитель[1; 31].
Опорою їм може стати особистість, що набула освіту з акцентом на гуманістичні цінності. Що відбувається через гуманізацію і гуманітаризацію освітньої підготовки.
Ю. М. Афанасьєв, звертаючи увагу на особистісний компонент освіти , ставить питання:» А чи може освіта бути негуманітарною?» І відповідає:» Бути людиною важко. Але завдання сфери освіти – створення максимально повних умов для розкриття людської, орієнтованої на цілісну організацію, свідомості» [4]. Справжньою ціллю освіти і виховання є не підготовка до шкільних чи вузівських екзаменів, а підготовка до життя. Життєві іспити - це вчинки, які не складають, а вчиняють, а у випадку невдачі розплачуються дуже серйозно.
Система освіти - це не просто сукупність навчальних програм, предметів, методів, засобів.Через систему освіти суспільство звертається до людини, що розвивається як особистість. Важливу роль у формуванні життєвих орієнтирів особистості школяра, студента мають гуманітарні, філософські знання. Саме вони дають людині можливість зорієнтуватися в сучасній мінливій дійсності, сучасній культурі, перспективах розвитку цивілізації.
Ще на початку ХХ століття у В. Вернадського знаходимо твердження, що з огляду на величезну роль людини у збереженні природи, науки природничі можна віднести до гуманітарних[2; 499]. Сьогодні такого статусу особливо заслуговує екологічна наука.
Зважаючи на вищеозначені факти, на філософських відділеннях університетів України в якості вступного випробовування означено біологію, а програма з цієї дисципліни передбачає вивчення екологїї. Натомість природничі відділення залишають поза увагою питання про збільшення в навчальних програмах годин на філософські науки. Хоча, як відомо, питання сенсу буття, життя передусім осягаються ними.
В цілому ж, справа полягає в тому, аби освіта сприяла тому,щоби нове покоління розчищало у собі внутрішні шляхи до совісті, тримало б відкритими священні брами, за якими вона ховається. Адже якщо колись утвердиться на Землі безсовісне покоління, воно зруйнує життя людини, культуру,–говорить Іван Ільїн, великий філософ-гуманіст[3; 182]. Совість це голос трансцендентної сили. «Вустами совісті «говорить Всезагальний закон, Істина. В якості морального регулятора вона ставиться навіть вище на розсудливість[5; 523 – 524]. Для збереження життя на Землі в часи, коли все раціоналізується, це особливо важливо.
Бібліографія
1. Андрущенко В. Лише меншовартісні люди не цінують нашої освіти // Віче – 2010 - №15 – С. 30 – 33.
2. Вернадський В. Научная мысль как планетное явление / Мир философии: Книга для чтения. Ч.2. Человек. Общество. Культура. – М.: Политиздат, 1991. – С. 497 – 512.
3. Ильин И. Основы христианской культуры. – Краматорск: «Тираж-51», 2005. – 351 с.
4. Степанова М.А. Психологическая наука и философия в сфере образования: современное состояние и актуальные задачи [Електронний ресурс]: http://vphil.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=145&Itemid=52.
5. Словарь философских терминов / Научная редакция профессора В.Г. Кузнецова. – М.: ИНФРА – М. – 2007. – 731 с.
6. Шелер М. Избранные произведения: Пер с нем. / Под ред. Денежкина А.В. – М.: Изд-во «Гнозис», 1994. – 490 с.
