«Етична складова сучасної екоосвіти» Рихліцька Оксана Дмитрівна, кандидат філософських наук., асистент Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Сучасність перебуває в стані збурення і потрясінь, переворотів та змін, які розхитують звичні стереотипи суспільних інститутів та побуту, руйнуючи усталене та звичне. Розбурханий потік історії несе людство, народи, людську особистість без орієнтирів та без усталених цінностей, позбавляючи надії на відродження людської особистості, що перетворилась в «масового споживача» та «одномірну людину».
Ця тема є каменем спотикання як самої особистості, нації, держави так і для суспільства в цілому.Адже увага акцентується на необхідності подолання віковічного людського егоїзму, невігластва, безтурботності, непрофесіоналізму й безвідповідальності. Кожна з цих фундаментальних проблем має очевидний екологічний контекст. У зв’язку з цим набуває надзвичайної актуальності проблема формування екологічної компетентності, екологічної свідомості сучасної особистості.
Одним з найголовніших засобів формування екологічної свідомості особистості є система екологічної освіти. Саме тому є нагальним органічне залучення еколого-етичної складової в загально освітянський процес,потребуючи напрацювання стійких норм та правил поведінки людини в суспільстві, де потрібно усвідомлювати свою власну унікальність та неповторність, так і не розривний зв’язок з природою та соціумом, що розвиває та формує її як особистість.
Враховуючи ці обставини, а також всезагальність і міждисциплінарність екологічної освіти, в її складі особливими мають бути напрямки, що відносяться до формування морального, психологічного та фізичного здоров’я населення. Особливим завданням екологічної освіти є виховання екологічної відповідальності. Моральнісне, відповідальне відношення до природи, як правило пронизує всі сфери людської діяльності і поведінки людей: виробничу, побутову і природоохоронну. Саме природоохоронна проявляє моральну відповідальність за збереження природи для майбуття. Спеціалізація екологічного виховання передбачає необхідність забезпечення системного підходу у створенні моделі екологічного виховання, залучення нових педагогічних підходів, дидактичних і інтерактивних наукових основ і моделей дистанційного екологічного навчання і самоосвіти молоді, в посиленні екологічно-світоглядної освіти, перш за все в більш ширшому освітленні духовно-моральних і естетичних проблем екології. Такий підхід дозволяє підготувати сучасне покоління до системного, наукового сприйняття світу і його екологічних проблем, та посиленню потреби до пізнання і активної природоохоронної діяльності.
Екологічна етика виступає філософсько-етичним підґрунтям екологічної освіти, що значно розширює її межі (взаємодією освітніх закладів та екологічних організацій) та є орієнтиром у формуванні екологічно свідомої особистості. Грунтуючись на моральному досвіді, екологічна етика містить у собі сукупність моральних вимог з урахуванням обов’язкової відповідальності одного з видів живого за збереження сталого розвитку і є теорією обґрунтування моральних норм людини та засобом збереження самої моралі у природному світі, посередництвом трансформації етико-екологічних принципів в моральні. Особливо при розв’язання технічних, правових та економічних рішень, де домінуючими є нові етичні принципи існування, згідно яких людина повинна побудувати “град знань” спочатку в самій собі, а потім у світі.
Отже, інтегруючи головні складові сучасної екологічної освіти: етико-екологічні знання, культуру та освіту, екологічна етика у цій гармонійній єдності становить філософсько-етичні основи екологічної освіти. Формування екологічного світогляду, виховання етико-екологічних цінностей та дотримання етико-екологічних принципів особистістю є основними критеріями екологічної освіти. Продуктивність екологічної етики щодо змін не лише сучасного екологічного, а й культурного стану базується на притаманній цій прикладній галузі узгодженості (щодо екологічної проблематики) наукових, світоглядних, моральних аспектів у напрацюванні нових ціннісних орієнтацій у різних сферах людської життєдіяльності.Виступаючи моральною основою екологічної культури особистості, екологічна етика, тим самим, одночасно є засобом збереження практичної ефективності самої моралі в цілісності людського буття в природному універсумі.