О.В.Буруто, студентка Інституту педагогікт та психології Національного педагогічного університете ім.М.П.Драгоманова, Київ Секція: Культурологія Значеня латинського хреста у контексті сучасного суспільства. „Три дороги” саморозвитку.
- хрест - давній сакральний знак. „Не всі ці хрести однакової форми: в геральдиці нараховуються 400 відмін хреста, а етнологи та історики культури з тих форм особливо виділяють свастику, чи санскритський або ґамматський хрест, Ключ Ніла, єгипетський хрест, що в ньому верхня частина від перекладини роздута в ручку з діркою, чи дужку; хрест Тау, без верхньої частини, триконечний, що дуже часто зустрічається в скандинавських орнаментах, як згадка про молот Тора Мйольнір, а також в барманських та буддійських орнаментах Індії. Називають його також хрест Св.Антонія. На такому хресті нарисовано карикатуру Христа в відомому ґрафіті, знайденому на Палатинському горбі в Римі – першій пам’ятці цього роду, до того ж зробленій руками поганина, бо християни почали рисувати хрест лише після того, як Констянтин Великий урочисто освятив хрест як славну емблему Христової перемоги в 312 р. Далі треба згадати окремо хрест Св.Андрія – скісний хрест, знаряддя мук і смерти Св.Андрія, сформований з двох рівних палиць з однаковим нахилом до землі, так, що він торкається землі не одним, а двома кінцями, формуючи ніби літеру Х. І нарешті – звичайний чотириконечний християнський хрест, що був знаряддям мук Христа і зробився тому головним символом християнства. Християнський хрест теж має багато відмін. Головні з них грецький хрест – чотириконечний з однаковими (рівними) всіма чотирма раменами, і латинський хрест – з видовженою нижньою (від поперечки) частиною.”[4].Як основа символу – рівносторонній хрест. Латинський хрест як загальна форма найбільш поширеного християнського символу;
- поява ідеї зображення хреста. „Возникновение образа креста, видимо, относится к неолиту, когда крест начинает появлятся в разных сильно удаленных друг от друга традициях, становясь все более геометричным...” [2, 12]. Зародження, розвиток, розширення символічності хреста: від солярного (сонячного) знаку до символу Світу. „Чем проще вещь, тем больше в ней смыслов. Или иначе: чем проще вещь, тем больше у нее шансов стать символом” [3, 146];
- хрест ілюструє даульність світобудови. Протилежності у гармонії їх поєднання (чоловіче-жіноче, раціональне-ірраціональне, активність-пасивність, Небо-Земля, Космос-Хаос; схід-захід, життя-смерть). „Даульность мироздания питает нашу жизнь, давая ей незнакомую одноногим устойчивость. Ее-то мы и лишаемся всякий раз, когда в утопическом раже беремся обойтись сладким без горького, правдой без лжи, реальностью без иллюзий и жизнью без смерти” (Алєксандр Геніс) , але така одночасність протилежностей, така універсальність знаку може спричинити розгубленість, коли „Человек мифопоэтического сознания стоит перед крестом как перед перекрестком, развилкой пути, где налево – смерть, направо – жизнь, но он не знает, где право и где лево в той метрике мифологического пространства, которая задается образом креста.”[2, 13];
- будучи одночасно символом чотирьох сторін світу (вітрів, пір року), хрест ієрархічно упорядковує свої смисли. Хрест – це порядок. „В отличие от круга и квадрата, главная идея которых в качестве мифологических знаков состоит в разграничении внутреннего и внешнего пространства, крест подчеркивает идею центра и основных направлений, ведущих от центра (изнутри вовне). Конституирование зримого центра в кресте ставит дополнительный акцент на том, что является высшей ценностью системы, что иерархизирует и сакрализует все пространство, определяя в нем линии и направления связей и зависимостей. Максимум сакральной силы креста полагается в том сакральном пространственном центре и в тот сакрально отмеченный момент, где и когда крест обретен, испытан и воздвигнут.” [2, 12];
- хрест як системи Людина - Світ, Мікрокосм – Макрокосм. „Крест часто выступает как модель человека или антропоморфного божества – антропоморфичность креста и «крестообразность» человека с распростертыми руками постоянно обыгрывается в ритуале, в фольклере (ср.загадки), в мифологических и религиозных сюжетах. Вместе с тем крест моделирует духовный аспект: восхождение духа, устремление к богу, к вечности.” [2, 12];
- ще один смисл хреста – перехрестя: „Общеизвестна ключевая роль перекрестка (ср.ключ в виде креста) как выбора между жизнью и смертью в сказках, героическом эпосе, заговорах, бытовом поведении и т.д. (перекресток – переход из одного царства в другое, и добро и зло пытаются контролировать его: здесь почитают Иисуса Христа, Гермеса, Меркурия, Диану-Тривию, но здесь же место свидания ведьм и демонов и последний приют самоубийц, лишаемых креста).” [2, 13];
- „Первісно хрест (криж) був знаком життя: вертикаль- чоловіче, батьківське начало, горизонталь – жіноче, материнське, їхнє поєднання утворює третю силу – синівську (власне сам хрест). Хрестом також позначалося сонце, небесний вогонь, світло, жертовник” [1, 140];
- на Першому Вселенському соборі у 325 році було прийнято хрест християнським символом. Страта Ісуса Христа на Т-подібному розп’ятті. Хрест як символ воскресіння („...крест соотнесен и с образом мучения и смерти. И прежде всего он само орудие, инструмент пыток, страстей, мук и ужаса(…) Но на кресте принимают не только безблагодатную и позорную смерть (…). Основная мифологема, связанная с крестом, подчеркивает иное: человек (или божество), висящий на крестеи раскинувший руки по сторонам креста (…), умирает, чтобы через крестные мучения и крестную смерть возродиться к новой (вечной) жизни.”)[2, 12]та нової епохи: „…образ Христа обращен к сфере исторического, а сам крест на рубеже двух эпох приобретает черты временного и стадиального перекрестка, пограничного столба в эволюции диалога между человеком и богом. Именно так и понимался образ Христа на кресте многими христианскими авторами…” [2, 13];
- подовжена вертикальна рамена латинського хреста: значення „заземлення”-гуманізації чи „приземлення”. Протиставлення „жіночого” та „чоловічого” як запорука гармонійного їх поєднання;
- нерівносторонність латинського хреста як підкреслена незавершеність знаку. Свідоме/підсвідоме продовження рамен як активізація життєвої позиції. Рівносторонній хрест як протиставлення ідеального Світу – Людині на сучасному етапі розвитку людства. Латинський хрест як ствердження зв’язку Людини і Бога;
- дорога життя. Розвиток від перехрестя до перехрестя. „Три дороги” – право вибору та з’ясування загальножиттєвої позиції. Чоловік у жінці та жінка в чоловікові. Аніма та анімус: гармонізація як торжество Особистості. Єдність жінки та чоловіка як шлях до Єдиного;
- „Три дороги”: „Ліворуч підеш – сам будеш голодний, а кінь твій буде ситий;праворуч підеш – сам будеш ситий, а кінь твій буде голодний; прямо підеш – і коня і себе погубиш”;
- лівий бік – жіноче начало, правий бік – чоловіче начало. „Женщины чаще склонны жертвовать карьерой ради мужчины, мужчины – женщиной ради карьеры. И та и другая жертвы ведут к одиночеству.” [3, 33];
- дорога «прямо» як гармоніїзація. Однокорінність слів ряду, пов’язаного з Божественною Праною - „правда, праведність, правосуддя, справедливість”.”Всі санскритські слова з коренем прав – так чи інакше пов’язані з рівнозначними поняттями: prava- той, хто витає в небі; prava– дмухання, дух; pravata– легкий вітерець (той, що дме). Цікаво, що слово pravar(o)saозначає дощ, і тепер для українця його значення прозоре і зрозуміле для перекладу як „права роса”, тобто роса, яку посилає права (Бог з неба). У Велесовій Книзі дощ – Жива Вода, яка тече як благо від Богів до нас.”[1, 199].Дорога „прямо” як та, що дана від Бога – світ(л)ом означена дорога;
- цілісна людина – та, що прийняла в собі поєднання жіночого та чоловічого, - себе як Особистість („Личность как единство духа и души не беспола, а сверхпола” [3, 20]);
- четвертий шлях. Трансцендентне у житті людини;
- латинський хрест у контексті „трьох доріг”. Протиставлення ліво-право та єдність- прямо. Протиставлення чуттєве(ірраціональне)-логічне(раціональне) та єдність – чуттєво-логічне. Об’єднавчі елементи у символіці хреста. Хрест – як підказка, настанова та ствердження. Відкриття хреста як книги Світу;
- рівносторонній та латинський хрести – два різних символи, але Світ єдиний. „Більшість символів виникло ще на світанку історії людства. Символ – це ідея, яка відображає найглибинніші знання наших пращурів.” [1, 151].
Список використаної літератури
1. Лозко Г.С. Коло Свароже. Відроджені традиції.-К.:Український письменник, 2005.-222с.
2. Топоров В.Н. Крест. Мифынародов мира. Т.2.- М., 1992.
3. Хамітов Н. Таїна чоловічого і жіночого. Зцілювальні афоризми. – К.: Либідь, 2002. – 176с. Рос. мовою.
4. http://uk.wikipedia.org/
